Чудовий сонячний день, чи не так?

Спочатку з"явився він. Зелений заєць у помаранчевому капелюшку з вухами.

Київрада припинила конкурс на створення гімна столиці
http://www.kiev.proua.com/news/2009/10/08/134017.html

Київрада вирішила більше не морочити голову гімном
http://kiev.pravda.com.ua/news/4acdc06ab37c9/

В оригіналі це звучить так: "Рішення Київради Про припинення проведення конкурсу на написання проекту Гімну (музика та слова) міста Києва".

Насправді, голову гімном вони морочать нам. Наголос можна ставити на будь-якому складі цього слова.
Тому що вони спочатку оголосили конкурс на створення гімну столиці (хтось пам"ятає, коли це було? може, когось із нас запросили?), а потім, витративши 90 тисяч гривень, передумали.

Майже передумали, бо ж тепер їм ще треба визначити, яку із двох пісень обрати: Шамо чи Майбороду. Цікаво, скільки вони витратять ще й на це.

П.С. Я вирішила повернутися. Щось мені потрібно з кимось ділитися враженнями.

- "Сам алый, сахарный, кафтан зеленый, бархатный"... Що це?

- Горох?

- Який горох? Ти горох бачив?

- Ну, я не знаю...

- Ну я ж кажу, "сам алый, кафтан зеленый"... Ну подумай, що може бути всередині червоним, зовні зеленим?

- Це що, часник, да? Не може бути, якась дурна загадка...

- Це кавун, блін. Всередині червоний, солодкий...

- Ааа... Це ж треба... А чого "кафтан бархатный"? Хіба він бархатний?

- Ні, ну це порівняння... От цікаво, поясни, а чого горох?

- Ну от і я здивувався... Хіба може горох таким бути?..

В маршрутку заходять два хлопці і дівчина. Один з хлопців голосно спілкується по мобільному, а інший притримує дівчину за лікоть, бо вона небезпечно хитається і низько нахиляється над пасажирами.

Дівчина тримає в руці здоровенний жовтий пакет зі складеною курткою і час від часу б"є цим пакетом по голові пасажирів.

- Давайте я потримаю ваш пакет, - каже молода жінка, що сидить біля вікна.

- Ааага, - протяжно мовить дівчина і подає пакет.
( Read more... )

1. У німецькій мові є такий вираз "schlafen wie ein Beamter", дослівний переклад "спати, як чиновник, державний службовець". Недослівний переклад виразу - "спати допізна, вести приємний спосіб життя"

2. Вирішила відкрити для себе чарівний світ картин Марії Приймаченко. Цитата зі статті:
"Ось що каже Марія Приймаченко: «Спочатку були птахи на небі і квіти на землі. Потім прийшли звірі і всіх поїли. І нас з’їдять». Цитата звідси http://www.dt.ua/3000/3680/65782/

3. Є таке слово - "підписант"? Тобто той, хто підписує угоду.
Ось цитата: "У Брюссельській декларації немає розділу про зобов’язання Єврокомісії та інвесторів. Але в розділі «Наступні кроки» зазначено форми співробітництва всіх підписантів декларації". Цитата звідси http://www.dt.ua/1000/1550/65792/

4. "Сомалійські пірати в розпачі. Суму викупу їм перерахували в одну з українських фінансових установ, у якій уже введено тимчасову адміністрацію".
Це був "анекдот в тему", так і написано, до статті http://www.dt.ua/2000/2675/65579/
Чесно, саму статтю не читала, тільки анекдот.

Щойно прочитала статтю, в якій написаний хитрий номер телефону.

Цей номер можна давати пікаперам, коли вони дуже сильно наполягають, щоб ви, любі дівчата, дали їм телефон.

Ось стаття http://life.pravda.com.ua/private/48ac0d6d17a9b/

Ось номер 8-050-212-01-31

З того боку слухавки кажуть: всьо фігня, йуноша, ідіть лісом.

Насправді, щось інше кажуть, але то вже в статті читайте. І номер запишіть. Знадобиться.

Сьогодні була на прес-конференції одного міністра.

Журналістів було небагато, дві камери, один фотоапарат. Навпроти мене за столом сиділи дві журналістки і впівголоса обговорювали зміни в зарплаті в зв’язку з кризою.

Одна була брюнетка, худенька і вся в чорному. Вона сиділа, спершись на спинку і закинувши ногу на ногу. Час від часу вона погойдувала нею так, що з-під стола ставало видно її високі лаковані чоботи. Теж чорні.

Їй було дуже нудно, і вона намагалася це показати: то надуваючи бульки з жувальної гумки, то підчищаючи олівцем нігті, то відверто позіхаючи.
( Read more... )

Всі ми знаємо, чому я люблю Кофе Хауз. Бо я там працювала, і всі там мої знайомі.

От і сьогодні приходжу я в КХ з подругою, і ми замовляємо коктейлі.

В КХ, щоб ви знали, а втім, і в інших закладах, не завжди роблять коктейлі, тим паче, алкогольні, так, як в технологіях написано.

А я ж хотіла, як в технологіях. Тож підходжу до бару, вітаюсь, посміхаюсь, словом, завойовую довіру.

І зустрічаю одну дівчинку, яка раніше в КХ теж працювала, а тепер звільнилася, але ж місце зустрічі змінити не можна, тож і зустрічається вона в КХ з друзями. Як і я.

Була ця дівчинка, назвемо її Аня, в КХ барменом. Тож я привіталася, посміхнулася, завойювала довіру і пішла назад до столику, впевнена, що тепер вже точно Аня, що стояла біля бару і спілкувалася з барменами, проконтролює мої коктейлі.
( Read more... )

Я навіть не знаю, що краще: коли твій хлопець має одну пару шкарпеток чи двадцять.

З одного боку, двадцять - це круто, значить, охайний, красивий...

А з іншого, поки знімеш їх всі з сушилки, поки поскладаєш разом, поки знайдеш до них пару (бо ж вони не звичайні, а спортивні: є праві, а є ліві) - здуріти можна.

Ще й поки я тягнулася за дальньою шкарпеткою, на велосипед впало простирадло, велосипед впав на інший велосипед, а інший велосипед впав на банки скляні.

І зверху ще кошик плетений. Через деякий час.

Тому не треба, дівчата, лаяти своїх хлопців, якщо у них тільки одна пара шкарпеток. Просто вони дуже обережні і поважають чужу працю.

Я звичайна людина.

Кожного дня я відчуваю себе щасливою.

В моєму житті рано чи пізно все стається так, як мені хочеться.

І я знаю, як я помру: я буду дуже старою, коли це станеться. Може, років в 90, чи навіть в 100.

Я сидітиму на балконі (вернаді, фазенді тощо) і дивитимусь, як заходить сонце.

І коли воно сяде, я помру.

Це точно.

:о)

А мені подарували їстівне намисто!

Дуже апетитне.

Ось тут можна дізнатися детальніше, від кого воно, навіщо і що це взагалі :о)

http://lana-svitankova.livejournal.com/77715.html?view=393107#t393107

До речі, Лано, приємно посиділи, дякую.

Сподіваюся, ще зустрінемося.

Нарешті я спромоглася помити велосипед і поїхати в місто.

З огляду на те, що він був дуже-дуже бруднючий, на ранок довелося фарбувати нігті темним лаком, під яким не видно наслідків миття велосипеду.

Я тепер дуже крута, ага: в подертих вело-рукавичках і з блискучими нігтями. :о)

Зранку здавалося, що на вулиці холодно, сиро, і що велосипед - ідея дуже і дуже погана. Але це була неправда. На вулиці було тепло і хороше. Так завжди зранку здається просто. Важливо не здаватися і втілити свою мрію.

( Read more... )